Next level travel: стародавнє місто Тікаль у Гватемалі

Гватемала — далека країна джунглів, тропічних злив і вулканів. Більшу частину її території займають гори, а чи не кожен шматочок землі просякнутий культурою цивілізації майя. Місцеві вірять, що духи їхніх пращурів досі снують густими джунглями, і намагаються не турбувати предків без зайвої потреби. А ось туристи навпаки — активно їдуть до Гватемали, аби відчути неповторний колорит цих місць і дослідити стародавні індіанські міста.  

Головна точка — колишнє поселення Тікаль. Його вважають найбільшим із зруйнованих міст майя. У 250-му році нашої ери Тікаль був найважливішим релігійним центром індіанської культури, та останні мешканці покинули його ще тисячу років тому. А до цього місто встигло сягнути свого розквіту, пережити довгу історію завоювань і занепадів і, звісно ж, обрости купою легенд та міфів.  

Тікаль називають «місцем, де говорять духи». Саме там були збудовані величезні піраміди висотою понад 70 метрів які справедливо вважаються хмарочосами тих часів. Одна з особливостей міста — його оминула рука реставраторів, а тому вапняні стіни та стародавні розписи туристи бачать такими ж, якими їх роками створювали самі індіанці.  

Та подорож у Тікаль точно не можна назвати легкою прогулянкою. Довкола міста розкинулися непрохідні джунглі — і саме їх по праву називають володарями цих міст. Загальна територія Національного парку Тікаль — 60 квадратних кілометрів, це майже як українські Черкаси, але густо заселені мавпами, ігуанами та ягуарами, які полюють за своєю жертвою поміж гігантських індіанських сейб. Тому до подорожі в Тікаль потрібно неабияк підготуватися.  

Квитки, бюджет і проживання  

Українські туристи можуть полетіти у Гватемалу за біометричним паспортом і пробути там до 90 днів. Щоправда, для перетину кордону мандрівникам точно знадобиться сертифікат про повну вакцинацію або ПЛР-тест, зроблений щонайбільше за 72 години до прибуття.  

Відвідувати Гватемалу краще з листопада по квітень. Саме в цей період у країні триває сухий сезон, а ось в інші місяці тропічний клімат добряче дає про себе знати — у Гватемалі чи не щодня йдуть дощі, а температура підіймається вище, ніж зазвичай. Щоправда, дощ — це звичне явище для Центральної Америки у будь-який сезон.  

Сам Тікаль розташований у гватемальській провінції Ель-Петен. Для того, щоб дістатися туди, потрібно спершу прилетіти в столицю країни — Гватемала-Сіті. Авіаквитки в один бік стартують від 10 000 гривень, але сам переліт з пересадками в Парижі, Нью-Йорку і Маямі може розтягнутись на декілька діб. На щастя, повнолітнім споживачам нікотинових паучів VELO не страшні довгі перельоти, адже їх можна використовувати будь-де і майже непомітно для людей навколо.  

Та Гватемала-Сіті — це не кінцева точка маршруту. Звідти потрібно буде дістатися до Санта-Елени. Найкраще зробити це літаком. Квитки коштують від 1500 гривень, але за дві з половиною години туристи будуть майже на місці. Є також варіанти доїхати автобусом чи автівкою, так подорож буде дешевшою, але триватиме набагато довше. Та що значить «майже на місці»? Бо вже від Санта-Елени ходять туристичні автобуси до Тікаля, які доставлять туристів у парк за пів години.  

Сам парк працює з шостої ранку до шостої вечора — зазвичай одного дня достатньо, аби його дослідити. Втім, деякі туристи неабияк захоплюються місцями давніх майя і залишаються в Тікалі довше. У такому випадку потрібно розраховувати на готелі неподалік. Кімнати тут коштують від 1000 гривень з людини за добу.  

І останній важливий момент: у Гватемалі потрібно поміняти гроші на місцеві кетсалі. 1 гватемальський кетсаль — це 3,60 гривень.  

Що подивитися?  

Площа Національного парку Тікаль 60 кв. км, тому відвідувати його можна тільки з гідом. Він допоможе не загубитися у місцевих джунглях і точно проведе туристів головними пам’ятками цивілізації майя. Вартість екскурсії від 550 гривень.  

У самому парку одразу чотири величезних площі-акрополя з прадавніми пірамідами та храмами. Одним із найвищих є Четвертий храм. Дивує те, що його висота 72 метри, а збудували храм ще на початку нашої ери. Жодних перешкод чи огорож у парку немає, тому мандрівники зможуть буквально торкнутися історії руками.  

Крім того, екскурсія джунглями теж не залишить туристів байдужими. У місцевих лісах можна побачити тропічні кедри, червоні дерева і гігантські сейби, які майя вважали священними деревами. Крім рослин, уваги заслуговують і місцеві мешканці тропіків — мавпи, ігуани, тукани і навіть ягуари та місцевий хижак коаті.  

І якщо вже ви дісталися до Гватемали, точно не варто обмежуватися тільки парками та історією майя. Тамтешні міста поблизу, як-от острів Флорес або Ель-Ремате, наповнені гватемальським колоритом. Там культура індіанців і місцевих шаманів переплітається з архітектурою і традиціями іспанських колоністів. Тому гватемальські міста — це суміш барв, культур, релігій та історій, які точно варто побачити на власні очі.